Як виникла ідея відзначати День філолога?
Виникнення науки про слово, як, зрештою, й інших наук, пов’язують з античним світом, передусім з Древньою Грецією. Базою демократичного устрою грецьких міст було право вільних городян виражати й відстоювати свою думку в народних зібраннях, в тому числі й щодо обговорення державних законів. Мова також була єдиним засобом захистити себе в суді, а публічні виступи надавали можливість прославитися, демонструючи ораторську майстерність. В судочинстві та в публічних виступах розвивалися логіка й риторика, і разом з культурою обговорення це підготувало основу для виникнення філології.
Першими спеціалістами – філологами вважають працівників Александрійської бібліотеки, яка складалася з більш ніж 500 тисяч рукописів — природно, що таке велике зібрання потребувало системи каталогів, тобто кропіткої роботи з порівняння текстів, визначення їхньої оригінальності, авторства й часу написання, коментарів і пояснень до незрозумілих уривків чи іншомовних слів.
Потреби бібліотечної справи сприяли створенню в II столітті до нашої ери першої граматики грецької мови. Її автором став мовознавець Діонісій Фракійський, який крім того запровадив поняття про частини мови. У вивченні структури й значення слів, а також складанні словників визначна роль належала Арістофану Візантійському, якого вважають засновником лексикографії. Об’єктивній літературній критиці поклали початок роботи александрійського вченого Аристарха Самофракійського.
Давньогрецькі здобутки в мовознавстві мали великий вплив на виникнення науки про слово в Древньому Римі. Трактати Ціцерона й Горація з ораторського та поетичного мистецтва мають прямий стосунок до філології. В той час поряд з терміном «філолог», яким називали дослідників літератури — її змісту, стилю та форми, існував ще й термін «граматик», тобто знавець орфографії й граматики.
Християнство, а отже й потреба людей в доступних священних текстах сприяли розвитку писемності в Європі. Виникла так звана християнська риторика, яка набула форми проповіді й мала на меті навернути слухачів до віри. Якщо в античному світі мовознавство було частиною філософії, то в часи середньовіччя воно стало частиною теології.
Більш сучасного значення філологія набула в епоху Відродження, коли антична література отримала статус обов’язкового освітнього елементу. Данте Аліг’єрі в трактаті «Бенкет» підняв чимало питань мови й літератури, зокрема, про переваги народної мови над латиною та неможливість перекладу віршів з однієї мови на іншу без втрати ними гармонії.
Під час європейського руху Реформації XVI – XVII століть багато з релігійних реформаторів були філологами. Особливо визначною була роль Мартіна Лютера, який здійснив переклад Біблії на німецьку мову. Також Лютер запровадив норми літературної німецької мови, а на його працях заснована перша ґрунтовна граматика німецької, видана в 1571 році.
Першим задокументованим філологічним дослідженням української мови можна вважати словник Лаврентія Зизанія, створений в XVI столітті, в якому понад тисячу слів церковнослов’янської мови пояснено відповідниками української. Взагалі в Україні довгий час філологія була нерозривно пов’язана з історичною наукою, тому більшість видатних вітчизняних філологів одночасно були істориками, а часто ще й громадськими та політичними діячами — наприклад, Михайло Грушевський, Омелян Огоновський, Олександр Потебня, Агатангел Кримський, Павло Житецький.
В XIX столітті філологічні знання відділилися від історичних, і філологія розділилася на класичну та новоєвропейську. Класична філологія являє собою науку про класичні мови — давньогрецьку й латинь, а також про все, що написано цими мовами. Об’єктом досліджень новоєвропейської філології стали живі національні мови. Звідси пішли кілька філологічних напрямків, такі як індоєвропеїстика, германістика, славістика та інші.
Коментарі
Дописати коментар