Чому ми стукаємо по дереву?

Навіть не особливо забобонні люди, коли говорять про щось хороше, ні-ні, та й постукають по дереву - щоб не злякати удачу. Звідки взялася ця традиція? Задовго до виникнення християнства та ісламу, язичники в різних кінцях Землі - від Британії до Індії - поклонялися деревам, яким вони приписували різні міфічні властивості. Одні використовували їх як оракулів, інші так чи інакше застосовували їх при здійсненні релігійних обрядів, треті, як стародавні кельти, вважали їх будинком певних духів або богів.

Дослідники Стефан Бечтель і Дебора Ааронсон переконані, що наявна сьогодні традиція стукати по дереву пов'язана з язичницькою вірою в те, що в ньому живе якийсь дух.

Перша версія полягає в тому, що колись європейці відганяли стуком злих духів, щоб ті не підслухали їх таэмних розмов, та не напаскудили від заздрощів.

Згідно з другою версією, молячись люди торкалися до дерева, щоб попросити про що-небудь живущого усередині бога, або стукіт був висловленням подяки деревному духу за « виконання» якогось прохання. З століттями релігійна складова була забута, але асоціація між стуком по дереву та удачею виявилася живучою. «У будь-якому випадку, таким нехитрим способом люди намагалися убезпечити себе від заздрості і гніву - пише Бетчель у своїй «Книзі удачі». Від заздрості злих духів або гніву богів, щодо занадто самовпевнених смертних, які приписують удачу самим собі або забувають подякувати за надану їм милість».