Традиції та звичаї Японії

Країна сонця, що сходить - Японія тривалий час залишалась в тіні, прихованою від очей європейців. Сьогодні вона вражає поєднанням найсучасніших технологій та архаїчних звичаїв. Про традиції батьківщини сакури і суші цікаво читати навіть тим, хто не збирається провідати цю країну.

Традиції та звичаї Японії:
 Посмішка японки - чарівна і оманлива: нею супроводжують не тільки добрі слова, а й незручну ситуацію чи відмову.
 У Японії не заведено дивитись співрозмовнику у вічі. Це сприймається як вияв агресії. 
 Японці традиційно кланяються при зустрічі, якщо з Вами привітались - відповідати слід тим же числом поклонів.
 Увесь посуд і прилади за японським столом поділяються на ті, що призначені для чоловіків, і ті, якими можуть користуватись тільки жінки!
 Під час трапези японські жінки повинні тримати вільну руку під їжею, яку підносять до рота. На чоловіків це правило не поширюється.
 Напої за столом розливає наймолодший з присутніх. У неформальних посиденьках друзі повинні наповнювати бокали один одному, але не собі.
 Чавкати за столом - вияв хорошого тону, так японці виказують своє задоволення смаком страв. 
 Відмовляти прямо, в Японії не заведено.
 У японській квартирі завжди є спеціальні капці для відвідування туалету. Їх взувають і знімають перед порогом санвузла.
 Гігієна ніг - важлива складова японського етикету. Йдучи в гості у відкритому взутті, слід нести з собою білі шкарпетки. Їх надягають біля порогу, щоб сховати припорошені ступні.
 Неймовірна образа для господаря дому - якщо гість наступив узутою ногою на мати, постелені на підлозі.
 Допоки верхній одяг гостя знаходиться на вішаку, двері японського дому залишаються ледь прочиненими. Зачиняють їх лише після того, як гість одягнувся і пішов.
 Сучасні японці зітхають, що туристи не дотримуються місцевих звичаїв. Однак, продовжують посміхатись і кланятись іноземцям.
 Японці споживають сиру конину, щоб продовжити собі життя і покращити здоров'я.
 Півтори тисячі землетрусів на рік - сумна статистика Японії, де над усе цінують красу природи і естетику навколишніх пейзажів.
 Вуличні автомати в Японії продають не тільки напої й шоколадні батончики. За їх допомогою можна придбати будь-що до столу, для побуту чи розваг. Навіть живу рибу! 
 У Японії немає центрального опалення в житлових квартирах. Щоб зігрітись холодної пори, використовують ковдри з підігрівом, під якими читають, спілкуються, їдять.
 Бейсбол - перша іноземна гра, що з`явилась у Японії. Тут її називають "якю" і полюбляють понад усі інші, особливо - студенти.
 Японія - країна довгожителів і самогубців. Суїцид - найбільш поширена причина смерті для людей віком 15 - 34 років, а причиною такого рішення часто є втрата роботи.
 Робочий колектив для японця - це друга сім`я. Робочу сім`ю не заведено покидати чи змінювати, тому в трудовій книжці зазвичай лише 1 запис.
 Острівна країна в океані терпить дефіцит води для побутових потреб! У японських квартирах рідко встановлюють ванни, а за прийом душу доводиться платити недешево. Якщо вдома набрали ванну, в тій самій воді відпочиватимуть всі члени сім`ї по черзі.
 Вулиці у японських містах не мають назв - їх лише нумерують на кшталт будинків чи квартир.
 Японка що працює, не вправі народжувати, коли забажає - у компаніях складають графік декретних відпусток. Першими мають право на дитину старші за посадою, згодом - молодші й ті, хто влаштувався на роботу нещодавно.
 Японські школярі самостійно прибирають у класі та їдальні. Культ чистоти їм прививають змалечку - навіть використану серветку не заведено викидати у смітник абияк, а попередньо склавши. 
 Повноліття - 20 років, японці усього міста святкують разом у другий понеділок січня поточного року. Молодь вбирає традиційний одяг й вирушає на церемонію. Цей тиждень також є початком вступної кампанії до шкіл і університетів. 
 Усиновлення зятя - так роблять у тих японських сім`ях, де немає власних синів. Дочка із зятем продовжують рід тестя, передаючи його прізвище наступному поколінню.