Форуми та конференції, на яких зірки бізнесу діляться "секретами" свого успіху, збирають тисячі ділових людей. Здається очевидним, що, якщо розібрати на гвинтики історію успішної людини або компанії і повторити методики, які спрацювали у них, то і у вас все вийде не гірше. Але це - омана.
На превеликий жаль, книги, тренінги та виступи успішних людей майже не приносять користі. Намагаючись змоделювати своє життя або бізнес на основі чужих правил, ми здійснюємо "помилку тих, хто вижив" - спираємося на найменш важливу інформацію та ігноруємо те, що насправді критично.
Існує теорія - "помилка тих, хто вижив". Її ідея полягає в тому, що не можна робити висновок лише на підставі досвіду переможців. Якщо хочете дізнатися правду - запитайте у тих, хто програв.
Цей термін належить математику Абрахаму Вальду. Спочатку він був застосований до пошкоджень літаків союзників під час Другої Світової Війни.
Втрати літаків були катастрофічними - одне вдале попадання могло перетворити бойову машину на купу брухту. Але занадто обважувати літаки бронею не можна - адже їм потрібно ще й бомби нести. Тому потрібно було вибирати.
Спостерігаючи за бомбардувальниками, які поверталися на аеродроми, посічені кулями, командування вирішило, що треба зміцнити ті частини корпусу, які найбільше нагадували друшляк: крила, нижня частина корпусу, і хвостова частина - адже очевидно, що в них потрапляли найчастіше.
Але Вальд першим зрозумів, що це логічна пастка, адже літаки з цими ушкодженнями - виживали. І, що справжньою загрозою є не ті ушкодження, з якими літаки поверталися додому, а ті, які їх знищували - і які тому вивчити було не можливо. Якщо з діркою від кулі в крилі літак може летіти - потрібно дивитися туди, де дірки немає - можливо саме тому, що туди не потрапили, екіпаж і зміг повернутися живим.
Що заважало військовим зробити цей простий висновок самостійно? Все було просто - загиблі літаки залишалися на полі бою, і відповідно випадали з аналізу.
"Помилка тих, хто вижив" - принцип, який можна застосувати для будь-якої сфери життя, і особливо для бізнесу. "Ті, що вижили" - це ті, хто досягнув максимального успіху у своїй справі. Вони привертають загальну увагу, їх хочеться слухати або читати. Але всі вони - повернулися на свої аеродроми. Вивчати та копіювати їх сильні сторони - все одно що вивчати літаки які вижили.
Для досягнення успіху нам дуже важливо розуміти, які дії та стратегії не спрацювали у невдах. Знати і не повторювати помилки, які можуть призвести до катастрофи, - набагато важливіше, ніж сліпо гнатися за лідерами. Проблема в тому, що ті, хто програв не пишуть мемуари, і не привертають увагу журналістів. Вони - в "сліпій зоні", і інформацію доведеться збирати по крихтах.
Чи означає це, що досвід чужого успіху абсолютно даремний? Радше ні, просто потрібно чіткіше формулювати завдання. Всім нам приємно, коли лікар або фінансовий консультант успішний і відомий у своїй області, і, звичайно, ми прагнемо вирішувати свої завдання саме з їх допомогою. Але ми отримуємо від них конкретний результат, і не намагаємося їх наслідувати.
Попри те, що принцип Абрахама Вальда відомий вже понад 70 років, ми прикро мало використовуємо його в роботі - адже набагато простіше тримати перед очима успіхи Apple або Facebook, ніж намагатися зрозуміти, що пішло не так у десятків тисяч їхніх конкурентів. Але істинний успіх приходить саме тоді, коли ти починаєш дивитися фактам в обличчя, і вчитися на чужих невдачах.
Чи означає це, що тепер можна економити час і гроші на тренінгах або бізнес конференціях? Взагалі то ні, адже там зав'язуються корисні зв'язки. Крім того, будь якій успішній людині потрібне постійне підживлення мотивацією, і хто як не лідери у своїх областях можуть її дати.
Але намагатися сліпо копіювати чужий шлях - неробоча стратегія. Шлях у кожного свій, і пройти по ньому доведеться самостійно.
Коментарі
Дописати коментар