Найскандальніший науковий обман

Реконструкція черепа Пілтдаунської людини у виконанні Артура Вудворда

За повідомленням лондонської «Таймс», Пілтдаунська людина, яку знайшли у 1912 році, виявилася «найскандальнішим “науковим” обманом цього століття». Скандал вибухнув у 1953 році, коли в результаті наукових аналізів було встановлено, що знахідка – зовсім не відсутній ланцюжок в уявному еволюційному розвитку людини: череп належить сучасній людині, а нижня щелепа – орангутангу. Хто ж так майстерно ввів в оману громадськість?
Довгі роки підозра падала на одного юриста, археолога-аматора Чарльза Доусона, першого, хто знайшов ці останки. В числі інших “підозрюваних” були Артур Кейт, палкий прихильник еволюційної теорії, в минулому ректор Королівської медико-хірургічної колегії, Артур Конан Дойл, відомий англійський письменник, і француз П’єр Тейяр де Шарден, священик. Проте через відсутність переконливих доказів основні підозри все ж таки падали на Доусона.

І ось теперстало відомо ім’я справжнього “злочинця”. Ним виявився Мартін А. К. Гінтон. Він за життя працював хранителем зоологічних експонатів в Лондонському музеї природничої історії, помер у 1961 році. Згодом в музеї, де працював Гінтон було знайдено валізу. В ній зберігалися зуби слона, куски скам’янілостей гіпопотама, та інші кістки. Їх учені піддали ретельному аналізу. к виявилося, всі вони були в плямах із заліза й марганцю в тих же пропорціях, що й у кістках Пілтдаунської людини. Але головним доказом стала наявність хрома, яким також користувалися в процесі обробки зубів.

Представляючи ці факти, Брайан Гардінер, професор лондонської Королівської колегії, сказав: «Хінтон був відомим любителем розігрувати… Про його наміри свідчать деякі листи». Гардінер робить висновок: “Я абсолютно переконаний, це його рук справа”. Очевидно, Хінтон хотів якось насолити своєму начальнику Артуру Сміту Вудворду, який не віддавав йому належної пошани, або не піднімав зарплати, на що він, на його думку, заслуговував. Водворд легко піддався на цей обман і до самої смерті – а помер він за п’ять років до його розкриття – вірив, що Пілтдаунська людина дійсно існувала. Не зрозумілим залишається одне: чому Чінтон не відкрив правду, коли Вудворд публічно визнав достовірність знахідки? Напевно, Пілтдаунська людина так швидко була визнана в наукових колах, що Хінтон вирішив: йому нічого не залишається, як тільки жити з цією брехнею.

Оскільки достовірність  черепа Пілтданської людини підтвердили такі видатні вчені, громадськість також піддалася на цю брехню. Новина було миттєво розповсюджена засобами масової інформації, а копії фотографії черепа стали важливими експонатами музеїв світу. Дурний жарт Хінтона наніс величезну шкоду. 

Джерело: https://zvidusil.in.ua