Що таке сни?

Чи сняться вам сни? Можна з впевненістю сказати, що так, оскільки всі ми бачимо сни, коли спимо, – навіть якщо впевнені що нам нічого не снилося. Припускають, що більш ніж 95 відсотків снів забувається. А які ж ми запам’ятовуємо? Як правило, ті, що сняться нам перед самим пробудженням.
Дослідники снів з’ясували, що сон – це процес не постійний; він є більш глибоким в перші години, а потім послаблюється і стає більш чутливим. Сновидіння найчастіше виникають під час фаз, коли наші очі швидко рухаються, їх ще називають фазами швидкого сну. Вони чергуються з фазами повільного сну. Кожен з цих циклів триває приблизно 90 хвилин, повторюючись 5 – 6 раз за ніч, а останній спостерігається безпосередньо перед пробудженням.
Було б помилкою вважати, що під час сну активність нашого мозку абсолютно сповільнюється. Під час досліджень було виявлено, що під час сновидінь мозок працює навіть активніше, ніж під час деяких періодів коли ми не спимо, за винятком певних нейронів у мозковому стовбурі, які пов’язані з нашою увагою та пам’яттю. Під час фаз швидкого руху очей ці нейрони, здається, відпочивають. Але в цілому нервові клітини нашого мозку підтримують безперервний міжклітинний зв’язок.

Мозок – це вражаючий, дуже складний орган нашого тіла; його утворюють мільярди клітин, які створюють від ста до двохсот і, навіть, трьохсот сигналів щосекунди. У мозку однієї людини є більше структурних одиниць, ніж усіх людей на землі. Декотрі дослідники припускають, що він складається з 20 — 50 мільярдів клітин.

Світ сновидінь

Коли ми не спимо наші органи чуття постійно передають мозку інформацію про навколишній світ: зображення, звук, запахи і т.д. Але під час сну все змінюється. Мозок створює зображення сам в собі, не потребуючи жодних зовнішніх органів чуття. Отже те, що ми бачимо й робимо в снах, інколи можна порівняти з галюцинаціями. Ми можемо порушувати всі закони природи,  скажімо, літати як Пітер Пен, або падати в урвище, при цьому не заподіюючи собі жодної шкоди. Відчуття часу може настільки спотворюватися, що минулі події переходять у сферу сьогодення. Або ж, коли ми намагаємося утікати, може здаватися, що ми не в силі керувати своїми рухами — наші ноги не слухаються нас. Звичайно, глибокі враження і пригоди, які ми переживаємо у реальному житті, можуть впливати на наші сни. Багатьом людям, які пережили жахи війни, не легко забути їх, а декотрим важко викинути з пам’яті напад злочинця. Такі жахливі випадки, пережиті нами, можуть потім відбиватися на снах, викликаючи кошмари. У наших снах можуть спливати буденні події, про які ми думаємо, коли лягаємо спати.

Часом, коли ми стараємося подолати проблему, а її розв’язка приходить нам у сні. Це може вказувати на те, що сон не складається лише із сновидінь. Його невід’ємною частиною є мислення.

В одній книжці про сни й мозок говориться: «Основну частину розумової діяльності під час  складають не сновидіння, а думки. При тому не оманливі і не примарні. Але думки цілком звичайні, часто пов’язані зі вчорашніми та завтрашніми турботами і, як правило, банальні, безобразні, та часто повторюються».

Декотрі люди вважають, що їхні сновидіння — це особливі відомості. Для того щоб пізніше знайти пояснення цим снам, вони тримають біля ліжка блокнот, аби, прокинувшись, записувати ці сни. Книжка Енн Фарадей «Гра сну» (англ.) говорить про непотрібність книжок, в яких намагаються пояснювати сновидіння: «Сонники, в яких ви шукаєте значення сну і його символів, є однаково безкорисними, чи то вони є традиційними, чи базуються на якійсь сучасній психологічній теорії».

Оскільки сни, очевидно, народжуються у нас в мозку, зовсім недоцільно вважати, ніби вони віщують нам щось особливе. Ми повинні дивитися на них як на звичайну функцію мозку, яка допомагає утримувати його в здоровому стані.

З журналу “Пробудись”