“Як ми називали себе до Колумба?… Навіть слово, яке ми у кожному
племені вживали називаючи себе не знаючи один про одного, сьогодні,
взагалі-то, можна перекласти однаково. Нашою мовою (наррагансет) це – Ninuog (нінуг), а мовою навахо –Diné (діне́),
і воно означає людина. Ось як ми називали себе. А коли приїхали
(європейські) колонізатори, ми знали хто ми, але не знали хто вони. Тому
ми називали їх Awaunageesuck (авоунагісак), або прибульці, –
адже вони чужі, ми не знали їх, але знали один одного. Ми знали, що люди
– це ми”, – Високий Дуб, плем’я наррагансет.
Про походження корінних американців існує дуже багато гіпотез. Джозеф Сміт, засновник церкви мормонів, наприклад, належав до групи людей (в їхньому числі також квакер Уільям Пенн), що вважали буцімто індіанці – це євреї, нащадки так званих втрачених десяти колін ізраілю. Сьогодні більшість антропологів згідні з версією, що або по перешийку, або кораблями азіатські племена переправилися на сучасну Аляску в Канаду і Сполучені Штати. Навіть дослідження ДНК, схоже, підтримують цю версію.
Рассел Фрідмен у своїй книзі “An Indian Winter” (“Індіанська зима”) пояснює: “За повір’ям манданів (плем’я, що жило недалеко від витоку річки Міссурі), Перша Людина була могутнім духом, божеством. В далекому минулому його створив Господь Життя, творець усього існуючого, щоб Перша Людина служила посередником між земними людьми і незліченною кількістю божеств, чи духів, які насляють Усесвіт”. У племені манданів навіть є легенда про потоп. “Якось, коли стався великий потоп Перша Людина врятувала людство, навчивши людей побудувати захисну вежу, або “ковчег”, який височів би над водами. В честь Першої Людини в кожному поселенні манданів стояла зменшена копія міфічної вежі – кедровий стовп висотою біля півтора метра оточений парканом із дощок.”
Також у манданів був релігійний символ – висока жердина, оповита пір’ям і хутром, а на кінці – страхітлива дерев’яна голова, вифарбувана чорною фарбою. Цією фігурою був представлений Оккіх-Хадда, злий дух, що має владу над людьми, але поступається силою перед Господом Життя або Першій Людині. У індіанців племені равнін “віра у світ духів чітко виражалася в повсякденному житті. перед тим, як прийняти важливе рішення, здійснити задум, неодмінно потрібно було шукати допомоги і схвалення божеств, які управляють ділами людей”.
Джон Бірхорст у своїй книзі «The Mythology of North America» (“Міфологія Північної Америки”) пояснює: “Говорили, що до появлення кланів, оседжі кочували з місця на місце, перебуваючи в стані ґаніте (без закону і порядку). За переказами, в той час певні мислителі, яких називають невисокими старцями… створили теорію, що беззвучна творча сила наповнює небо і землю, за рахунок цієї сили зірки, Місяц і Сонце рухаються в досконалому порядку. Старці назвали цю силу Вако́нда (таємнича сила). або Еа́вавонака (причина нашого буття)”. Приблизно так сам вважають зуни, сіу і лакоти на Заході. У віннебаго також є міф про створення і у ньому йдеться про “Творця землі”. Сказання розповідає: «Він побажав світла, і стало світло … Потім він знову подумав і побажав землю, і з’явилася ця земля». Цікаво спостерігати деякі паралелі між повір’ями корінних американців і тим, про що розповідає Біблія – про Творця, який є причиною нашого буття, Потоп і злого духа, якого Біблія називає Сатаною.
«Другий дар – сила і дух, які наш народ отримує від тварин». Багато що у корінних американців свідчить про їхню повагу до тварин. Полювали індіанці тільки заради їжі, одягу і даху над головою. Адже не споконвічні жителі Америки майже повністю винищили бізонів. Це зробили білі – через свою жорстокість і короткозору жадібність.
«Третій – духовні сили, що є нашими живими родичами, вони спілкуються з нами через їхні зображення, які ми робимо». Тут прослідковується загальна тема багатьох релігій світу – такий собі дух, або душа, що переживає смерть.
«Четвертий — усвідомлення того, ким ми є, яке виражається й підтримується нашими племінними традиціями». Нині це можна побачити під час племінних церемоній, на яких люди обговорюють справи племені, чи на якихось вечорницях з племінними танцями та музикою. Індіанський одяг, ритмічні удари барабанів, танці, збирання родин і кланів — усе це свідчить про племінну традицію.
«Останній дар – творчий процес. Наші переконання виражаються через перетворення природних матеріалів на предмети віри та гордості». Чи плетуть індіанці кошика, тчуть, ліплять або розфарбовують горщики, виготовляють коштовності та прикраси – кожне ремесло пов’язане з віковою традицією і культурою.
Племен стільки, що й тисячі книг не вистачить, щоб пояснити всі споконвічні вірування і звичаї цих самобутніх народів.
Про походження корінних американців існує дуже багато гіпотез. Джозеф Сміт, засновник церкви мормонів, наприклад, належав до групи людей (в їхньому числі також квакер Уільям Пенн), що вважали буцімто індіанці – це євреї, нащадки так званих втрачених десяти колін ізраілю. Сьогодні більшість антропологів згідні з версією, що або по перешийку, або кораблями азіатські племена переправилися на сучасну Аляску в Канаду і Сполучені Штати. Навіть дослідження ДНК, схоже, підтримують цю версію.
Їхні витоки і вірування
Видавці Том Хілл (плем’я сенека) і Річард Хілл (плем’я тускарора), що є корінними американцями, пишуть у своїй книзі “Creation’s Journey—Native American Identity and Belief” (“Шлях творіння – хто такі корінні американці і у що вони вірять”): “Більшість корінних народів споконвіку вірять, що вони створені із самої землі, вод і зірок. Теорія ж археологів полягає у тому, що азіати переправились в обидві Америки по великому перешийку в Беринговій протоці. Саме ті азіати, згідно теорії, і є предками корінних народів Західної півкулі”. Деякі корінні американці ставляться досить скептично до теорії білих стосовно Берингової протоки. Вони більш схильні вірити своїм легендам і переказам, і вважають себе споконвічними жителями, а не мандрівниками-переселенцями з Азії.Рассел Фрідмен у своїй книзі “An Indian Winter” (“Індіанська зима”) пояснює: “За повір’ям манданів (плем’я, що жило недалеко від витоку річки Міссурі), Перша Людина була могутнім духом, божеством. В далекому минулому його створив Господь Життя, творець усього існуючого, щоб Перша Людина служила посередником між земними людьми і незліченною кількістю божеств, чи духів, які насляють Усесвіт”. У племені манданів навіть є легенда про потоп. “Якось, коли стався великий потоп Перша Людина врятувала людство, навчивши людей побудувати захисну вежу, або “ковчег”, який височів би над водами. В честь Першої Людини в кожному поселенні манданів стояла зменшена копія міфічної вежі – кедровий стовп висотою біля півтора метра оточений парканом із дощок.”
Також у манданів був релігійний символ – висока жердина, оповита пір’ям і хутром, а на кінці – страхітлива дерев’яна голова, вифарбувана чорною фарбою. Цією фігурою був представлений Оккіх-Хадда, злий дух, що має владу над людьми, але поступається силою перед Господом Життя або Першій Людині. У індіанців племені равнін “віра у світ духів чітко виражалася в повсякденному житті. перед тим, як прийняти важливе рішення, здійснити задум, неодмінно потрібно було шукати допомоги і схвалення божеств, які управляють ділами людей”.
Джон Бірхорст у своїй книзі «The Mythology of North America» (“Міфологія Північної Америки”) пояснює: “Говорили, що до появлення кланів, оседжі кочували з місця на місце, перебуваючи в стані ґаніте (без закону і порядку). За переказами, в той час певні мислителі, яких називають невисокими старцями… створили теорію, що беззвучна творча сила наповнює небо і землю, за рахунок цієї сили зірки, Місяц і Сонце рухаються в досконалому порядку. Старці назвали цю силу Вако́нда (таємнича сила). або Еа́вавонака (причина нашого буття)”. Приблизно так сам вважають зуни, сіу і лакоти на Заході. У віннебаго також є міф про створення і у ньому йдеться про “Творця землі”. Сказання розповідає: «Він побажав світла, і стало світло … Потім він знову подумав і побажав землю, і з’явилася ця земля». Цікаво спостерігати деякі паралелі між повір’ями корінних американців і тим, про що розповідає Біблія – про Творця, який є причиною нашого буття, Потоп і злого духа, якого Біблія називає Сатаною.
Філософія корінних американців
Письменники Том Хілл і Річард Хілл, що належать до корінних американців, розповідають про п’ять дарів, які, за словами письменників, місцеві жителі отримали від предків. «Перший дар – наш тісний зв’язок з землею». Хто з цим не погодиться, знаючи їхню історію до і після приходу європейців? Землю, яку багато хто з них вважав священною, систематично відбирали силою, обманом і порушенням договорів.«Другий дар – сила і дух, які наш народ отримує від тварин». Багато що у корінних американців свідчить про їхню повагу до тварин. Полювали індіанці тільки заради їжі, одягу і даху над головою. Адже не споконвічні жителі Америки майже повністю винищили бізонів. Це зробили білі – через свою жорстокість і короткозору жадібність.
«Третій – духовні сили, що є нашими живими родичами, вони спілкуються з нами через їхні зображення, які ми робимо». Тут прослідковується загальна тема багатьох релігій світу – такий собі дух, або душа, що переживає смерть.
«Четвертий — усвідомлення того, ким ми є, яке виражається й підтримується нашими племінними традиціями». Нині це можна побачити під час племінних церемоній, на яких люди обговорюють справи племені, чи на якихось вечорницях з племінними танцями та музикою. Індіанський одяг, ритмічні удари барабанів, танці, збирання родин і кланів — усе це свідчить про племінну традицію.
«Останній дар – творчий процес. Наші переконання виражаються через перетворення природних матеріалів на предмети віри та гордості». Чи плетуть індіанці кошика, тчуть, ліплять або розфарбовують горщики, виготовляють коштовності та прикраси – кожне ремесло пов’язане з віковою традицією і культурою.
Племен стільки, що й тисячі книг не вистачить, щоб пояснити всі споконвічні вірування і звичаї цих самобутніх народів.
З журнала “Пробудись”
Коментарі
Дописати коментар